У міжнародній торгівлі багато що вирішує одне коротке слово. Для морських перевезень таким словом часто стає CIF. Комусь воно дає зручність і спокій, комусь — приховані витрати та суперечки. У цій статті розберемося, що саме означає CIF, де воно доречне, як поділити витрати та ризики без плутанини, які документи готувати, як рахувати кінцеву ціну й на що звертати увагу під час перемовин та підписання контракту. Прості пояснення, чіткі приклади і живі поради допоможуть вам впевнено обрати і правильно застосувати CIF.
CIF розшифровується як Cost, Insurance and Freight — вартість товару, страхування та фрахт. За цими умовами продавець організовує та оплачує перевезення до названого порту призначення і забезпечує мінімальне страхування вантажу. Водночас момент поставки (а отже і перехід ризиків пошкодження чи втрати) настає раніше — коли товар завантажено на борт судна у порту відвантаження. Тобто продавець платить за шлях до порту призначення, але ризики після завантаження вже належать покупцю.
Застосовують CIF лише для морських та внутрішніх водних перевезень. Найкраще воно підходить для навалочних і не контейнеризованих партій: зерно, руда, нафтопродукти, пиломатеріали, металопрокат, проектні вантажі. Для мультимодальних маршрутів і контейнерів частіше обирають інші базиси, бо там точка поставки та логіка ризиків відрізняються. Однак CIF усе ще популярне завдяки простим документам, зрозумілим для банків та акредитивів.
Суть розподілу витрат і ризиків
Головний принцип CIF — витрати йдуть далі, ніж ризики. Продавець фінансує частину шляху, якою вже не ризикує. Це інколи дивує, та саме так створено баланс у морській торгівлі: продавець завчасно купує фрахт і страхування, а покупець володіє ризиком після завантаження, отримуючи захист за страховим полісом.
“У CIF продавець платить до порту призначення, але відповідає за товар лише до моменту завантаження на судно.” Це не парадокс, а працююча логіка: продавець завчасно купує послуги, що вигідно через його зв’язки з перевізниками, а покупець починає нести ризики тоді, коли товар відправили в море.
Де саме переходить ризик
Ризик переходить у момент, коли товар перетинає поручні судна під час завантаження в порту відвантаження. Якщо порт має два термінали, а судно стоїть на одному з них, рахується саме фактичне завантаження на призначений борт. Коли вантаж уже «на борту», подальші події у морі — зона ризиків покупця, навіть якщо продавець усе ще сплачує фрахт і страхування.
Що саме оплачує продавець
Продавець бере на себе витрати до порту призначення: експортне оформлення, термінальні послуги у порту відвантаження, завантаження на судно, морський фрахт, а також страхування з мінімальним покриттям. Він забезпечує документи, які підтверджують поставку й право покупця заявити страховий випадок у разі пошкодження в дорозі.
Що оплачує покупець
Покупець покриває витрати після прибуття судна: розвантаження (якщо його не включено у фрахт), імпортне оформлення, мита та податки, термінальні збори в порту призначення, подальшу доставку до складу. Також покупець бере на себе ризики після завантаження товару на судно і, за потреби, домовляється з продавцем про розширене страхове покриття.
Обов’язки сторін крок за кроком
- Продавець: готує товар і пакування; проходить експортні формальності; доставляє вантаж до порту відвантаження; оплачує портові послуги та завантаження на судно; купує морський фрахт до названого порту призначення; оформляє мінімальне страхування; надає комерційний рахунок, он-борд коносамент і страховий сертифікат.
- Покупець: приймає ризик з моменту завантаження на судно; організовує страхові претензії, якщо сталася шкода; проводить імпортні формальності; сплачує мита, ПДВ, портові збори у порту призначення, якщо їх не включено у фрахт; забирає вантаж і везе його далі до складу.
Страхування за CIF: суть, мінімум і як підсилити захист
За CIF продавець купує страхування з мінімальним покриттям, еквівалентним Institute Cargo Clauses (C) або іншим подібним умовам. Поліс оформлюють на користь покупця або так, щоб покупець міг заявити претензію. Стандартна сума покриття — не менше 110% від вартості товару за контрактом, зазвичай у валюті цього контракту. Таке покриття закриває основні ризики, але не всі; наприклад, воно часто не включає детальний перелік спеціальних ризиків.
Якщо покупцю потрібен ширший захист (наприклад, від крадіжки, пошкодження внаслідок намокання всередині контейнера чи ризиків простою), він може попросити продавця придбати поліс з покриттям, еквівалентним Institute Cargo Clauses (A), і компенсувати різницю в ціні. Це варто обговорити ще під час перемовин, щоб зафіксувати рівень страхування у тексті контракту або додатку до нього. “Мінімальне покриття — це не щит від усіх ризиків; це лише база, з якої варто починати переговори.”
Зверніть увагу на валідність полісу, коректність опису товару, маршрут і вказаний порт призначення. Чіткий опис і правильні дані скорочують час на врегулювання збитку і зменшують ризик відмови у виплаті.
Документи: без них CIF не працює
Правильно оформлені документи — це доказ поставки та ключ до безперешкодного розмитнення і оплати. У морських угодах це особливо важливо, бо оплата часто йде через акредитиви і банки ретельно звіряють кожен рядок.
- Комерційний рахунок з чітким описом товару і умовами поставки.
- Коносамент (clean on board), що підтверджує завантаження на судно і містить назву порту призначення; іноді на користь банку чи «to order».
- Страховий сертифікат/поліс з покриттям не менше 110% і зрозумілими бенефіціарами претензії.
- Пакувальний лист для швидкої ідентифікації місць і ваги.
- Сертифікат походження або інші дозвільні документи, якщо їх вимагає країна імпорту.
Розрахунок ціни: як зібрати CIF по цеглинках
Ціна CIF — це не загадка, а проста формула. Беремо базову ціну товару, додаємо витрати до порту відвантаження, портові збори та завантаження, фрахт до порту призначення та страхування з потрібним покриттям. Важливо перевіряти, чи включено термінальні збори у фрахт (деякі перевізники беруть їх окремо в порту призначення). Якщо їх не врахувати, покупець отримає неприємний «сюрприз» у рахунках.
Для прикладу уявімо партію металопрокату вартістю 100 000 доларів. Доставка від складу до порту відвантаження з експортними формальностями — 3 000 доларів. Портові послуги і завантаження — ще 2 000. Морський фрахт до порту призначення — 6 500. Мінімальне страхове покриття 110% контрактної ціни коштує 800. Підсумок: CIF = 100 000 + 3 000 + 2 000 + 6 500 + 800 = 112 300 доларів. Якщо перевізник додає в порту призначення термінальні збори у 900 доларів, їх зазвичай оплатить покупець, адже вони лежать за межею зобов’язань продавця. Щоб уникнути непорозумінь, сторони варто завчасно обмінятися витягами тарифів і прописати це у контракті.
CIF у контрактах: як правильно записати і про що домовитись
У контракті пишуть: CIF [назва порту призначення] Incoterms 2020. Важливо вказати точну назву термінала або принаймні конкретний порт, щоб не сперечатися про місце доставки і тарифні умови. Якщо плануються часткові відвантаження або перевалка, це прописують окремо. Для акредитивів варто заздалегідь узгодити вимоги до формулювань у коносаменті, дат, підписів і печаток, щоб не затримувати оплату через технічні дрібниці.
Умови розвантаження часто стають джерелом конфліктів. Якщо сторони хочуть включити витрати на розвантаження у фрахт, їм слід чітко це позначити в договорі перевезення і мати підтвердження у вигляді ставки, яка включає відповідні терміни (наприклад, Liner Out). Інакше витрати в порту призначення зазвичай сплачуватиме покупець. Також варто обговорити строки подачі судна, допустимі відхилення за вагою, правила для небезпечних вантажів, строки повідомлень про готовність товару та бронювання місця на судні.
Порівняння з іншими базисами постачання
CFR дуже схожий на CIF, але без страхування. Там продавець оплачує фрахт, а покупець сам вирішує питання страхового покриття. Якщо у вас вже є річний договір зі страховиком і кращі умови, CFR може виявитись доречнішим.
FOB переносить обов’язок фрахту на покупця. Продавець доставляє і завантажує товар на судно, далі покупець контролює і оплачує океанську частину. Це підходить, коли покупець має сильні позиції на фрахтовому ринку або хоче гнучкості у виборі лінії та маршруту.
CIP відрізняється тим, що працює для будь-яких видів транспорту і мультимодальних схем. За сучасною практикою страхування для CIP зазвичай ширше, ніж за CIF. Якщо вантаж іде частково автотранспортом чи залізницею, а потім морем, CIP часто буде логічнішим вибором, бо точка поставки там не «на борту судна», а у момент передачі першому перевізнику.
Якщо вантаж іде у контейнері, на практиці нерідко обирають FCA або CIP, оскільки контроль над контейнером до завантаження на судно непростий, а документально зафіксувати саме момент «на борту» буває складно. Проте CIF лишається робочим варіантом, коли банки й умови акредитиву вимагають коносамент і просту документацію.
Типові помилки та як їх уникнути
Неправильно названий порт. Загальні формулювання ведуть до плутанини з терміналами і тарифами. Вказуйте конкретний порт призначення і, за потреби, термінал. Це зекономить час і гроші під час прибуття судна.
Віра, що мінімальне страхування покриє всі ризики. Поліс зазвичай базовий. Якщо вантаж чутливий до вологи, крадіжок або має високу вартість, просіть розширення покриття і закріплюйте це письмово.
Ігнорування витрат у порту призначення. Далеко не всі вони входять у фрахт. Попросіть у перевізника або експедитора чіткий розрахунок до прибуття судна. Додайте це як додаток або принаймні як лист-узгодження.
Невідповідність контракту і акредитиву. Банки суворі до формулювань у документах. Звіряйте, щоб коносамент, рахунок і страховий поліс збігалися з вимогами акредитиву, інакше оплата затримається.
Плутанина з датами і «on board» відміткою. Дата завантаження впливає на терміни поставки. Перевіряйте, щоб у коносаменті була чиста on board відмітка з коректною датою.
Непогоджені простої (демередж/детеншн). Хто платить за затримки — питання, яке краще вирішити до відвантаження. Пропишіть відповідальність і допустимі безкоштовні дні у супровідних умовах.
Кейс з практики: сталь, шторм і страхова виплата
Український експортер продав маркувальний рулонний метал покупцю в Азії на умовах CIF порту призначення. Контейнеризації не було — вантаж пішов як генеральний. Під час переходу судно потрапило у шторм, частина рулонів намокла. Коносамент мав чисту on board відмітку, а покупець уже ніс ризики. Продавець надав страховий сертифікат з покриттям 110% та інструкції для подачі претензії. Страховик організував огляд у порту прибуття, підтвердив пошкодження й виплатив компенсацію покупцю. Важлива деталь: у сертифікаті була точна назва товару та маршрут, а продавець оперативно надіслав усі документи. Якби покриття було розширеним, виплата могла б покрити ще й частину пов’язаних зіпсуттям витрат. “Правильні документи й злагоджені дії сторін скорочують втрати навіть тоді, коли море робить свою справу.”
Практичні поради для перемовин
- Заздалегідь підтвердіть ставку фрахту і що саме вона включає (розвантаження, термінальні збори, паливні надбавки).
- Пропишіть рівень страхового покриття і суму в полісі; переконайтеся, що покупець є бенефіціаром або має право на претензію.
- Узгодьте формат коносамента, можливість eBL, вимоги банку і строки оформлення документів.
Коли CIF справді доречний
Ці умови добре працюють, коли вантаж іде морем без складної наземної частини, коли покупець готовий нести ризик після завантаження і коли зручно мати коносамент як доказ для банку. Якщо у покупця сильні позиції зі страховиками або він хоче більше контролю над перевезенням, розгляньте альтернативи. Важливо не плутати «хто платить» і «хто ризикує» — за CIF це різні моменти маршруту.
CIF дає зрозумілу схему для морських поставок: продавець оплачує шлях і страхування до порту призначення, а ризики переходять у момент завантаження на судно. Щоб ці умови працювали на вас, потрібно три речі: точно назвати порт і ключові витрати, домовитись про реальний рівень страхування і тримати документи бездоганними. Не бійтеся обговорювати деталі: хто платить які термінальні збори, яке покриття треба вашому вантажу, які формулювання прийме банк. Якщо це зафіксовано чітко, CIF стає надійним інструментом, який спрощує логістику, пришвидшує оплату і зменшує фінансові ризики для обох сторін. Обирайте його для морських партій, де пріоритет — проста документація і зрозумілий поділ обов’язків, та не забувайте: сильний контракт і уважність до дрібниць — найкраща «страховка» у будь-яких водах.
